Словник синонімів української мови. 2014.
набути́ть — набутить, бучу, бутишь … Русское словесное ударение
набути — I див. набувати I. II див. набувати II … Український тлумачний словник
набути — 1 дієслово доконаного виду здобути набути 2 дієслово доконаного виду взути діал … Орфографічний словник української мови
зъєднати — набути … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
набутить — набутить, набучу, набутим, набутишь, набутите, набутит, набутят, набутя, набутил, набутила, набутило, набутили, набути, набутите, набутивший, набутившая, набутившее, набутившие, набутившего, набутившей, набутившего, набутивших, набутившему,… … Формы слов
Набутить — сов. перех. см. набучивать I Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
набутити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
навчитися — научитися, научатися, навчатися (чого, з інфін., зі сполучним сл. як набути певних знань, навичок, уміння що н. робити), вивчитися, вивчатися (чого й з інфін.); підкуватися, підовуватися (з чого, в чому й без додатка набути певного запасу… … Словник синонімів української мови
зазвучати — чи/ть, док. 1) Почати звучати, утворювати звуки. || Сповнитися звуками. 2) Почати лунати, чутися (про голос, мелодію та інші звуки). || чим. Набути якого небудь відтінку, якоїсь особливості. 3) перен., у чому. Виявитися, з явитися (в голосі,… … Український тлумачний словник
набутий — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути I. •• Набу/ті озна/ки риси, які з явились в організмі протягом його індивідуального життя під впливом зовнішніх умов. II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути II … Український тлумачний словник
